Чи дійсно пернаті, рукокрилі (летючі собаки та миші), а також комахи є шкідниками для кави? Чи від них більше користі, аніж головного болю для будь-якого сільськогосподаря?

Німецькі вчені приблизно з десяток років тому взялися це з’ясувати. І вирушили до Танзанії. Там вони домовилися із 30 фермами, які вирощують арабіку, щоб провести практичний експеримент.

На території 15 кавових ферм вони розтягли світлопрозорі сітки, які пропускають лише опади й повітря, проте не комах і літаючих пернатих та інших істот. Сітки з досить дрібною клітинкою захищали кавові кущі від проникнення до них, тому до них не змогли прилітати звичні мешканці цих місць: птахи, кажани, метелики й бджоли. Ще 15 ферм було виділені як контрольні — над ними ніяких сіток не натягувалося, й доступ, відповідно, ніяк не обмежувався.

Експеримент тривав протягом усього сезону — від моменту утворення нових ягід на кавових кущах і аж до моменту збирання врожаю, коли всі ягідки були зібрані з гілок (що зазвичай відбувається протягом до 9 місяців за терміном). Результати експерименту виявились досить цікавими:

  • Там, де не було доступу вказаним крилатим створінням, врожайність ягід зменшилася майже на 25% на кожному гектарові. Такий показник зниження рівня врожаю здатен, чесно кажучи, розорити будь-якого фермера (ми сподіваємося, що вчені компенсували це грошима постраждалим сільгосп. власникам);
  • На недоступних для літаючих створінь територіях враження шкідником жуком-бурильником помітно зросло. Цей жук шкідливий для кави тим, що прогризає ягоди й відкладає всередині личинки, з яких вилуплюються нові жучки, які їдять м’якоть ягід. В результаті заражені ягоди гинуть;
  • Зав’язь ягід була до 11% вище там, де доступ комах, птахів та рукокрилих був вільний. А вага ягід у середньому збільшилася до 7%. Здавалося б, арабіка — це самозапильна рослина, якій не потрібна участь ніяких літаючих створінь для запилення (на відміну від робусти, яка перехресно запилюється). І, тим не менш, ягід побільшало, вони були більшими, а значить, і зерна теж додали у вазі, що важливо для збирачів, які при збиранні врожаю часто отримують зарплатню за вагу зібраного ними продукту. І для фермерів, які продають продукт на вагу, одержуючи дзвінку монету за кожний кілограм;
  • На локаціях із вільним доступом також було менше інших шкідників, які поїдають не лише ягоди, але й листя (бо птахи їх скльовували, а кажани з’їдали). Важливість листа для формування ягід кави складно переоцінити: якщо листя кущу пошкоджено, то ягоди починають дозрівати швидше, проте не отримують потрібної кількості сонця, вологи і вітру, що формують в них аромат і смак (адже деяка частина поживних речовин кущем перенаправляється в ягоди замість листя). А значить, якість такої кави нижча, та й втрати при збиранні врожаю вищі — адже до того моменту, як ягоди на неушкоджених кущах дозріють, і почнеться збирання врожаю, ягоди, які рано дозріли, будуть вже перестиглими й, отже, непридатними для обробки.

Результат очевидний: птахи, бджоли, метелики та кажани приносять плантаціям кави більше користі, аніж шкоди. До речі, як нам здається, цей експеримент можна розповсюдити й на більшість інших сільськогосподарських культур (ну, можливо, за винятком хіба що зернових полів, які справді страждають від гігантських пташиних зграй).