Заборонене задоволення: кавова історія Німеччини

 

Як з’явилася кава в Німеччині і які перешкоди стояли на її шляху?

Історія любові німців до кавових напоїв триває ось уже майже 500 років. У 1582 році Німеччина була першою країною Європи, яка документально зафіксувала каву в якості напою. Першість належить перу німецького сходознавця Адама Олеаріса, який подорожував Персію. У своєму щоденнику спостережень він написав приблизно таке: «Вони (перси) п’ють … якусь чорну воду, яку називають cahwa, приготовану з фруктів, привезених з Єгипту, які за кольором як звичайна пшениця …».

Культура кавування наздогнала Німеччину трохи пізніше – в 1670 році, коли голландський лікар Ян Данцев відкрив свою першу кав’ярню в Бремені. Зерна в північну частину Німеччини постачали купці з Англії, а в південну – з Італії. Популярність цього напою йшла рука об руку з посиденьками за обговоренням останніх пліток. Більш того, через 40 років в Лейпцигу з’явилася друкована газета з назвою “Новини і курйози кавових будинків”. Популярність цього напою била всі рекорди і вже в 70-х роках XVIII століття його почали подавати на сніданок, замість традиційних теплого пива і юшки.

Але, як і будь-яке явище, що має своїх прихильників, кава скоро обросла натовпом борців і ненависників. Уряд почав обмежувати поставки через високу вартість зерен, доктора видали трактат про шкоду кави для жіночого організму. Фредерік Великий опублікував маніфест, в якому закликав людей кинути пити каву на користь пива: «Король не вірить в солдата, що п’є каву, який розраховує перенести всі труднощі війни або перемогти ворога». Подібна боротьба привела до заборони обсмажування і варіння кави де-небудь, крім як в королівських стінах. Для контролю виконання, був створений загін «кавового розшуку» з групою «нюхачів», які ходили по вулицях міста і принюхувались, чи не пахне звідки-небудь кавою. Тих, кого спіймали за розпиванням, або змушували платити штраф, або відправляли на 2 роки до в’язниці.

Але народ Німеччини був готовий боротися за свої кавові права, що призвело спочатку до послаблення режиму, а після і до скасування всіх обмежень. Другий раз німці зіткнулися з «кавовою кризою» вже після Другої світової війни, коли мито на каву становило 26 марок за кілограм – сума на ті часи величезна. Боролися з ситуацією контрабандними методами, але з благими цілями. Наприклад, багатьом німцям саме незаконний перевіз кавових зерен допомагав одягати і годувати сім’ю. А в місті Шмідт існує церква Святого Губерта, відновлена ​​як раз на такі контрабандні кошти. Правда, з тих пір її називають «Святий Мокко». У 1953 році влада Німеччини зглянулася над кавоманами і скасувала величезні мита, зробивши каву чи не першим напоєм країни.

До речі, любов німців до кави підтверджується і статистичними даними: згідно з підрахунками, за рік один житель Німеччини випиває приблизно 150 літрів кави і лише 120 літрів пива. Найбільш популярними напоями вважаються лате макіато і еспресо, які місцеві жителі тепер уже п’ють, не сидячи в кав’ярнях, а на ходу.

Сьогодні ми розповіли нашим читачам про каву в Німеччині. Якщо вам цікаві “кавові історії” – залишайтеся на зв’язку з нашим блогом і читайте нові історії про каву і країни, наприклад про каву по-ефіопськи.

  • Центральний офіс

    м. Київ, вул. Антоновича, 172

  • Телефони контакт-центру

    +380 (44) 239-55-88
    +380 (66) 239-55-88
    +380 (63) 239-55-88
    +380 (68) 239-55-88

  • Пошта для зв’язку

    [email protected]

  • Час роботи контакт-центру

    Пн-Пт: 08:00 - 19:00 Сб-Нд: Вихідний

Зворотній звя’зок